



Початок XX століття, Лондон — сюди з Японії приїжджає Лілі Ічіджоін, студентка за обміном, щоб навчатись у вельми шанованій Академії мистецтв Святого Томаса. Вона сповнена рішучості реалізувати мрію стати видатною художницею, однак тягар очікувань батьків не дає їй спокою: вони наполягають, що Лілі має проявити себе найкраще серед усіх учнів протягом півроку, або ж повернутися додому.
Під час навчання дівчина зустрічає Кіта Черча — аристократа з неабияким талантом до живопису, який відрізняється своєю стриманістю і відстороненістю. Кит завжди повністю занурювався у мистецтво, але щира наполегливість Лілі поступово пробуджує в ньому нові почуття і змінює його світогляд. Хоч вони й різні, їх об’єднує глибока любов до живопису, а їхні взаємини стають однією з найважливіших тем не лише для них, а й для всієї академії.
Ця історія поєднує в собі красу мистецтва, драму змагань і тонкі почуття, що розквітають у серці творчої молоді, яка виходить за межі кавових будинків і аристократичних залів Лондона початку минулого століття.

| Коли | Серія | Команда | Плеєр |
|---|---|---|---|
| 1 | |||
| 2 | |||
| 3 | |||
| 4 | |||
| 5 | |||
| 6 | |||
| 7 | |||
| 8 | |||
| 9 | |||
| 10 | |||
| 11 | |||
| 12 | |||
| 13 | |||
| 14 | |||
| 15 | |||
| 16 | |||
| 17 | |||
| 18 | |||
| 19 | |||
| 20 | |||
| 20 | |||
| 19 | |||
| 18 | |||
| 17 | |||
| 16 | |||
| 14 | |||
| 15 | |||
| 13 | |||
| 12 | |||
| 11 | |||
| 10 | |||
| 9 | |||
| 8 | |||
| 7 | |||
| 6 | |||
| 5 | |||
| 4 | |||
| 3 | |||
| 2 | |||
| 1 |
Ми це вже бачили і багато разів. І це найбільший мінус цього аніме, воно застаріле.
Любов між гг взагалі взялась незвідки. Так і не стає зрозуміла, чому для Кіта саме Лілі стає такою особливою. Серед інших персонажів теж не було жодного, про кого можна подумати: обожнюю цього персонажа. Для такого твору це фатально.
Розкриття персонажів теж храмає. Як для романтичної історії, дуже мало моментів, які змушують сердце битись швидше.
Лілі в цілому бісяча персонажка. Вона істерична, поводиться зухвало, але в потрібний час, не може нормально висловити свої думки. І ось ця постійна її незграбність та падіння, дуже карикатурні.
хоча можна було догляд за Кітом та працювання над картиною поєднати.. ти просто не віришь, що такий персонаж міг так вчинити, ну це якось максимально тупо.
Лілі сперечалася з матір'ю щоб приїхати до Англії, для неї залишитись у Англії та стати номером 1 це пріоритетна ціль. Нам прямо показують, що коли вона малює буває навіть забуває поїсти, попити (що теж звичайно занадто романтизовано, та нереалістично) і т.д. АЛЕ дізнавшись, що Кіт захворів, не здає власну роботу й вирішує повернутися до Японії
Поворот подій у Японії і все ще відбувається після - це просто повний абсурд. Замість природного розвитку будують трагедію, буквально граючись із почуттями глядача.
В цілому задум був непоганий і стільки усього можливо було показати, щоб історія не виглядала вилізаною, бо просто не віриться, що приїхавши в іншу країну у Лілі зовсім немає проблем з адаптацією, расизмом, знайдення спільної мови з іншими та і в цілому бракує розвитку Лілі саме у художньому сенсі.